ЄДИНОВІ́РНИЙ, а, е. Який має однакову з ким-небудь віру, релігію. Тяжіння до возз’єднання [України] з єдиновірною Росією жило давно і в народі, і серед інтелігенції (Довж., III, 1960, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.