ІНА́К, ІНА́КО, присл., заст. Не так, по-іншому, інакше. З почину світа було якось інак (Сл. Гр.); Я ж тобі і в пригоді стану, коли вже не можна інако… (Вовчок, І, 1955, 198).
Так або́ (чи) іна́к див. так.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 23.