ІНАКОМО́ВНІСТЬ, ності, ж., книжн., рідко. Властивість за знач. інакомо́вний. Інакомовність розповіді [Т. Шевченка] є досить прозорою, щоб викликати цілком певні аналогії з миколаївським самодержавством та ув’язненими у сибірських копальнях декабристами (Рад. літ-во, 5, 1964, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 23.