ІНЖИ́Р, у, ч.
1. Фігове дерево; смоківниця, смоква. Основні шкідники інжиру — метелиця, листоблішка та лубоїд (Колг. енц., II, 1956, 565).
2. Солодкий м’ясистий плід цього дерева, що вживається звичайно сушеним; фіга, смоква. Не випускаючи [гостей] .., татарки.. частували їх.. свіжим інжиром (Коцюб., І, 1955, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 29.