ІНТЕЛІГЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. збірн. Люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури. — На бенкеті була вся наша інтелігенція (Н.-Лев., IV, 1956, 114); Ми маємо на меті видати літературний збірник.., в якому хотілось би помістити.. твори переважно з життя сучасної інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 239); Теперішня радянська інтелігенція вийшла з рядів робітничого класу і селянства (Ком. Укр., 2, 1962, 12).
2. заст. Інтелігентність. Він не вирізняється нічим із юрби селян, .. і на перший погляд не виявляє інтелігенції (Фр., III, 1950, 208); Особа Франка особливо імпонувала мені своєю високою інтелігенцією (Сам., II, 1958, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 36.