ІНТЕРВА́Л, у, ч.
1. Відстань, простір, що відокремлює предмети один від одного; проміжок. Два трактори у відповідних інтервалах тягнули картоплесаджалки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 27); У світлі заграви.. вимальовувалися контури домен, високі димарі мартенів, що стояли на рівних інтервалах один від одного (Руд., Вітер.., 1958, 350); // Проміжок між рядками машинопису. Переді мною ціле послання — дев’ять друкованих сторінок без інтервалів (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 45).
2. Проміжок часу між певними діями, перерва в якійсь дії. Надворі йде дощ, в інтервалах межи дощем ми ходимо на прохід (Л. Укр., V, 1956, 369); Через короткі інтервали на дорозі почали рватися снаряди (Стельмах, II, 1962, 193).
3. муз., фіз. Різниця між двома тонами або звуками за їх висотою. К. Стеценко вбачав у виконанні гам, інтервалів, різних вправ важливий засіб для розвитку слуху та голосу (Мист., 6, 1958, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 37.