ІНТРИГУВАННЯ, я, с. Дія за знач. інтригувати. — Ще недавно Олександр називав мене братом,— згадував Наполеон,— але то була дипломатична гра… Але цю гру я розгадав, і інтригування за моєю спиною нічого Росії не дало (Кочура, Зол. грамота, , ); Псевдоромантика, інтригування читача запаморочливими інтимними перипетіями не приводило до реалістичного зображення історичних подій (Рад. літ-во, , , ).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 41.