ІНФІКО́ВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до інфікувати. Дітей, інфікованих туберкульозом, вакцинувати недоцільно (Хвор. дит. віку, 1955, 250); Часто люди, у яких корені зубів інфіковані карієсом, вважають себе здоровими (Хлібороб Укр., 3, 1969, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 686.