ІНФІЛЬТРА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
1. Просочування поверхневих вод у товщу земної кори через капіляри, шпарини тощо; // Проникання повітря в приміщення крізь щілини, пори тощо. Інфільтрація — це природний повітрообмін у приміщенні крізь щілини, пори (Довідник сіль. будівельника, 1956, 474).
2. Проникання в тканини організму та скупчення в них яких-небудь речовин. Відкладання в клітинах і тканинах будь-яких принесених течією крові або лімфи речовин має назву інфільтрації (Курс патології, 1956, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 42.