І́РОДІВ, дова, дове, лайл. Поганий, лихий, проклятий. — А вже скільки я осів [осей] поламав через ту іродову гору (Н.-Лев., II, 1956, 269).
◊ І́родова душа́ див. душа́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 47.