ІСКРИ́НА, и, ж. Одна іскра. Блискавка кинула сяйні іскрини, Громом торохнуло в гори й долини… (Щог., Поезії, 1958, 305); Увесь сивий від роси луг.. вигравав міріадами мерехтливих іскрин і сліпив очі (Коз., Сальвія, 1959, 78); Треба було щось робити, непослабною боротьбою підтримувати і роздмухувати ту іскрину життя, яка ще жевріла в ньому (Ткач, Моряки, 1948, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 48.