ІСКРИ́СТО. Присл. до іскри́стий. Сонце піднялося вже височенько і гаряче, іскристо обливало.. хлопчика (Мирний, І, 1949, 483); Куди не кинь — Сніги, сніги блищать іскристо (Нех., Чудесний сад, 1962, 133); Розжарілась [Наталка], щоки горять, а очі весь час сміються ясно, іскристо (Гончар, I, 1959, 33); Іскристо і жарко Світиться воно [вино] (Воронько, Драгі.., 1959, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 48.