ІСПА́НЦІ, ів, мн. (одн. іспа́нець, нця, ч.; іспа́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Іспанії. З Константинополя сіло багато пасажирів. Французькі попи, турецькі офіцери з жінками і дітьми, албанці, іспанки, грецькі попи (Коцюб., III, 1956, 348); Так (Pont d’Espaqne) місток звуть, що провадить Від французів до іспанців (Л. Укр., IV, 1954, 155)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 49.