ІСПИТО́ВИЙ, а, е. Стос. до іспиту. Віктор.. писав іспитовий диктант (Автом., В. Кошик, 1954, 292); Двоє саперів вирядили Шостопалька на відчайдушне іспитове для нього бойове завдання (Ле, Клен. лист, 1960, 138); Іспитовий період; // Признач. для проведення іспитів. З іспитової кімнати вибіг лютий кандидат (Фр., X, 1954, 86); Іспитова комісія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 50.