ІСТОРІОГРА́ФІЯ, ї, ж.
1. Наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. Історіографія.. розвивається під впливом інтернаціональних шкіл і метод (Фр., XVI, 1955, 385); Одним з важливих завдань радянської історіографії є висвітлення історії Запорізької Січі (Розв. науки в УРСР.., 1957, 45).
2. Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія. Історіографія «Слова о полку Ігоревім».
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 51.