Бо́жа доро́га —
1) дорога в Рай (Вирій); раніше уявляли, що царство мерців було далеко за морем, куди вела річка; мерця клали в човна, щоб він швидше дістався річкою до Раю; домовина і човен у давні часи поєднувалися в одному понятті: домовина — це стародавній човен, первісно — видовбана колода (довбанка); у сполученні: бу́ти на Бо́жій (оста́нній) доро́зі — бути при смерті; асоціація смерті з Божою дорогою породила вислови: «Смерть — неминущая дорога»; «Проста до Христа у світі дорога»; з часом Царство Небесне стало асоціюватися з Небом, а дорога туди передусім із Зоряною Дорогою (Божим Шляхом);
2) Бо́жа Доро́га див. Чума́цький Шлях.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 46.