Слово "варвари день" - пояснення

Словник: Жайворонок. Знаки української етнокультури



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Жайворонок. Знаки української етнокультури


Варва́ри [Свято́ї] день

1) зацерковним календарем, день 4/17 грудня; на честь великомучениці, яка виступила проти поганської віри, твердячи, що Бог-Творець єдиний, за що була скарана на смерть; з XI ст. мощі святої пере­бувають у Києві (спочатку — в Михайлівському Золотоверхому монастирі, потім частина їх була перенесена до собору Святої Софії, сьогодні їм можна вклонитися в соборі Святого Володимира); в народі великомученицю шанують здавна; в цей день не можна було прати, білити і глину місити, пряс­ти кужіль; можна було вишивати, бо великомучениця це любила і людей навчала; з цього дня починається поворот на весну; на вша­нування святої дівчата варять для хлопців варе́ники (див.) з маком (здавна вареники виступають сим­волікою бога Місяця); варіння ва­реників — це одна з передсвятко­вих містерій Щедрого вечора; ві­рили, що великомучениця рятує людей від наглої смерті і від заразних хвороб; за погодою в цей день передбачали майбутній стан природи, — «якщо на Варвару гострі морози, то на зиму готуй вози, а якщо розтане, то кажи — оглянути сани», «якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як злото»; ще казали: «Варвара мос­тить, Сава (5/18 грудня) гвоздить, а Микола (6/19 грудня) кріпить»; також: «Варвара зварить (заморо­зить), Сава засалить (річку льодо­вою плівкою), Микола закує»; та­кож жартували: «Не савити, не варварити, не євдошити, на куде­лю ковдошити». Варвара кусок ночі ввірвала, а дня приточила (приказ­ка); Коли на Варвари мороз, то хо­вай сани, а витягай віз (прикмета); Свята Варвара по світі брика­ла (приказка);

2) Варва́ра (грецьк. barbaros «чужоземка», пестливі — Варва́ронька, Варва́рочка, Ва́рка, Ва́ря, Ва́ронька, Вару́ся, Варю́ня) — українізоване християнське жіно­че ім’я; здавна у народі символізує надмірну цікавість («Цікавій Вар­варі носа одірвали»), виступає об’єк­том жарту («Пішов до Варварки — надибав шкварки»). Ой під вишнями, під черешнями Рання роса впала, Ой там Варвара, ой там молода Красоньку розсівала (пісня); Була в мене дівчина Варвара, Вона мені всі кучері порвала (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 63-64.