Голо́дна кутя́ — третя кутя після різдвяної та новорічної, що припадає на вечір перед Богоявленням (Водохрещами), або на другий Святвечір (5/18 січня), коли цілий день постять, а на вечерю подають тільки пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар; після вечері діти «проганяють кутю», говорячи: «Тікай, кутя, із покуття, А узвар — іди на базар, Паляниці, лишайтеся на полиці»; коли «кутю проганяли», батько присмалював дітям чуби, — «щоб вовка не боялися» (можливо, звідси відома приповідка «не бачив ти ще смаленого вовка»); виносили пізно ввечері «дідуха» в сад і спалювали його, ніби розправляючись із зимою; попіл дівчата висипали на город,— «щоб огірки родили»; на Голодну кутю, яку в Галичині та деяких інших місцях називають Ще́дрий ве́чір, а в Карпатській Україні — Ба́бин ве́чір, виконують ті самі обряди, що й на Багату, але вже не так урочисто; існує народна прикмета,— «якщо на Голодну кутю був сніг — буде й гречка».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 141.