жертівни́к = жерто́вник —
1) спеціальне місце, де клали жертву, яку, за язичницькими релігійними обрядами, приносили богам; див. ще ка́пище;
2) стіл у православній церкві ліворуч від престолу, на якому виконують різні обряди, а також приготовляються святі дари.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 219.