напува́ти коня́ — у народних піснях символічний образ любовного задоволення, бажання кохання: «Дівчино моя, напій же коня! — Не напою, бо ся бою, бо щем не твоя»; давати пити чужому чоловікові — значить зраджувати свого; Т. Шевченко використав цей образ у поемі «Великий льох», де дівчина напуває коня Петра І, що вертався з-під Полтави, де загинула воля України; за вияв любові (хоч і вимушений) до ката України душа її тяжко карається — її не впускають до раю; див. ще кінь.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 385.