нето́я — народна назва п’ятича, який сушили й відваром з нього напували хворих на «люту хворобу» (епілепсію); у піснях символізує розлучення: «Ой, у моїм городочку розцвітала нетоя, Бери любку, котру хочеш, бо я вже не твоя».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 395.