Окса́нин день —
1) народна назва церковно-календарного дня 24 січня/6 лютого, який ще називали Оксани-Веснопровісниці (-Напівзимниці, —Напівгодувальниці); корму для худоби було вже обмаль, тому давали сіно тільки ягнятам, телятам, а корові — лише переддоїнням; за прикметами, якщо на Оксани гарна погода, то й весна буде на славу; яка Оксана, така й весна;
2) Окса́на (можливо, від грецьк. хепіа — «гостинність»; зменшено-пестливі — Окса́нка, Окса́нонька, Окса́ночка; Аксю́та, Аксю́тка, Аксю́тонька, Аксю́точка; Оксе́ня, Окси́ня; Ксе́ня, Ксе́нонька, Ксе́ночка, Ксе́ненька, Ксе́нечка, Кса́на, Ксан́ка, Кса́нонька, Кса́ночка; Ксю́та, Ксю́тка, Ксю́тонька, Ксю́точка) — українізоване християнське жіноче ім’я, оспіване в народній творчості: «Мати Оксану родила, Місяцем обгородила, Сонечком підперезала, На село виряджала»; «Ой заручена та й Оксанка, зарученая, Дала свою білу ручку на заруку. — Ой ручко моя, білесенька у батенька, Ой чи будеш ти така білесенька у свекорка?». Ішла Оксеня на посад (весільна пісня); Там Оксиня красу сіє, розум садить (пісня); Попід гаєм, мов ласочка, Крадеться Оксана (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 416.