плаку́н[-трава́] — рід однорічних або багаторічних трав’янистих медоносних рослин, що містять дубильні речовини; за легендою, рослина народилася зі .сліз Богородиці, і тому вона «всім травам мати»; у народі здавна користується великою повагою; копали її на Івана Купала без будь-яких залізних приладів і нею проганяли нечисту силу, навіть ту, яка охороняє скарби; плакун-траву згадують і в народних замовляннях; див. ще звіробій.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 457.