Тетя́нин день = Тетя́ни —
1) народне найменування дня Святої Мучениці Татіани, який, за церковним календарем, припадає на 12/25 січня; за прикметами цього дня вгадували літню погоду, — «якщо на Тетяну іде сніг — літо буде мокрим», «на Тетяну проглянуло сонечко — рано прилетять птахи»;
2) Тетя́на (можливо, від лат. Tatius — ім’я сабінського царя, можливо, від грецьк. tatto — «установлюю, призначаю»; зменшено-пестливі — Тетя́нонька, Тетя́ночка, Тетя́нка, Та́ня, Таню́ся, Та́та, Та́ся, Та́ця, Та́ценька, Та́цечка, Тацу́ня) — українізоване християнське жіноче ім’я; оспіване в усній народній творчості: «— Сія́ла зіронька, сія́ла, З ким ти, Тетяно, стояла? — З тобою, Петрусю, з тобою Під зеленою вербою», «Суботонька, неділенька — як один день. Сумувала та Тетяночка увесь тиждень», «А-а-а, котюсю, Заколиши Танюсю, Дитя буде спати І щастячко мати», «Молода Тацьо, що ти учинила, — Дівоньками ся обсадила?»; жартівливо приспівують: «На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла, вона лежить на печі і ноги задерла», «За Тетяну сто кіп дав, бо Тетяну сподобав, за Марусю п’ятака, бо вона вже не така»; жартують: «Ти мені не Тетяна, я тобі не Савка».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 594-595.