АДА́МІВ, мова, мове: д Ада́мова голова́, ент. — великий нічний метелик з родини сфінксів; А́дамове я́блуко, анат. — випнута хрящова частина гортані. На тонкуватій шиї шарніром рухається адамове яблуко (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 63).
◊ Ада́мове ребро́ (ребе́рце), заст., жарт. — про жінку. Місцеві "батюшечки" дуже слабкі щодо "адамових рєберців" і мало не щотижня за ту слабкість платять власними святими ребрами… (Вишня, І, 1956, 27); Ада́мові слі́зки, жарт. — про горілку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 19.