АНАЛІТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який базується на застосуванні аналізу (в 1 знач.). Хотячи чи не хотячи, вона [критика] мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною (Фр., XVI, 1955, 246); У цьому віці [від 4 до 6 років включно] у дітей значно ускладнюється як аналітична, так і синтетична діяльність кори великих півкуль (Шк. гігієна, 1954, 52).
2. Здатний до аналізу (в 1 знач.). [Ватутін:] Аналітичний розум, Олександре Володимировичу, — велика сила! (Дмит., Драм. тв., 1958, 114).
3. Який служить для аналізу (в 2 знач.). Аналітичні ваги.
4. Стос. до аналітичної геометрії. Найважливішим способом задання функцій двох змінних, як і функцій однієї змінної, є аналітичне задання (Курс мат. анал., II, 1956, 8).
∆ Аналіти́чна геоме́трія — розділ математики, що вивчає властивості геометричних ліній, поверхонь і тіл методами алгебри й математичного аналізу; Аналіти́чні мо́ви — мови, в яких відношення між словами в реченні виражені не формами слів, а за допомогою службових частин мови, інтонації та порядку слів тощо; Аналіти́чна хі́мія — розділ хімії, що займається визначенням хімічного складу речовин. Основні завдання сучасної неорганічної та аналітичної хімії зв’язані з питаннями розробки технології нових матеріалів (Наука.., 12, 1957, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 42.