БАКУ́Н, у́, ч. Сорт міцного простого тютюну. Спасибі за тютюн, бо се турецький, небакун (Сл. Гр.); Дід закашлявся. — У тебе, Максиме, й бакун такий, як характер: усіх бджіл мені подушиш (Панч, III, 1956, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 92.