БАНКРУ́Т, БАНКРО́Т, а, ч.
1. Комерсант, банкір, підприємець, що внаслідок розорення став неспроможним боржником. Річинського по смерті оголошено банкротом (Вільде, Сестри.., 1958, 172).
◊ Злі́сний банкру́т (банкро́т) — особа, що, при наявності коштів, видає себе за неспроможного боржника. Я не банкрот, принаймні не злісний (Л. Укр., III, 1952, 678).
2. перен. Той, хто зазнав краху в своїй діяльності, виявився в чому-небудь ідейно або морально неспроможним.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 101.