БЕЗВО́ДДЯ, БЕЗВІ́ДДЯ, я, с. Відсутність, нестача води у водоймищах. На безвідді і рак риба (Номис, 1864, № 9799); Як у літню спеку, на безводді, надибавши невеличку течію бігучої води.., припадає чоловік до неї.., — так Христя з згагою прислухалася до того вечірнього клекоту… (Мирний, III, 1954, 112); Я благав би марева в пустині: хто мусить погибати на безвідді, нехай же бачить хоч надію марну (Л. Укр., І, 1951, 168); Земля почала горіти від безводдя (Стельмах, Хліб.., 1959, 591).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 122.