БЕЗВУ́ХИЙ, рідше БЕЗУ́ХИЙ, а, е.
1. Який не має вуха або вух. Чого це ваша собака безвуха? (Сл. Гр.).
2. Який не має вушка (про посуд, голку і т. ін.). Отут, біля безвухого, зсередини блискучого від поливи глечика, він опускається на землю (Стельмах, Хліб.., 1959, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 123.