БОГАТИ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до богати́р. До бою звелась богатирська дружина Радянських народів-братів (Бажан, І, 1946, 115).
2. Такий, як у богатиря, власт. богатиреві; могутній, великий. Випростався [Кузьменко] на весь свій богатирський зріст (Головко, II, 1957, 545).
◊ Богати́рський сон — дуже міцний, глибокий сон. Мій приятель заснув богатирським сном (Донч., VI, 1957, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 208.