БОРОНА́, и́, ж. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі. Вози, плуги, борони, рала.. так собі і стоять (Кв.-Осн., II, 1956, 172); На шістнадцятий рік.. став ходити [Івась] біля волів, додивлятися до плуга, до борони (Мирний, II, 1954, 84); Для боротьби з бур’янами.. посіви до з’явлення сходів боронують легкими боронами (Колг. Укр., 4, 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 219.