БРАТУ́ХА, и, ч., фам. Брат (у 1, 3 знач.). А братуха встав та й каже: "Стійте, хлопці, підождіть!" (Щог., Поезії, 1958, 188); [Жрець:] Гей, братухо, чи й сам ти не з таких? (Л. Укр., II, 1951, 520); Братуха зібрався вийняти гроші з скрині й перекласти в кошик (Скл., Карпати, II, 1954, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 231.