БРИ́ЖІ, бриж і брижів, мн. (одн. бри́жа, і, ж.).
1. Дрібні хвилі на злегка сколиханій поверхні води. Пішла хвиля та брижі далеко по гладенькому поверсі води (Н.-Лев., І, 1956, 60); Човни пливли проти течії. Об борти хлюпали хвилясті брижі (Десняк, І, 1955, 332).
Ме́ртві бри́жі — пологі морські хвилі, що утворюються в безвітряну погоду і поширюються на великі простори. Шторм перелютував біля турецьких берегів, і до нас дійшли лише ліниві мертві брижі (Логв., Давні рани, 1961, 5).
2. Складки на одягу, халявах чобіт і т. ін. Маніжка трохи висмикнулася, камізелька взялася брижами (Мик., II, 1957, 61); Сидорчук.. скинув чоботи.. в брижах мало не на всю халяву (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82); // Зморшки на шкірі (обличчя і т. ін.). Розпустив [Синявін] брижі над очима (Ле, Міжгір’я, 1953, 245); Спина йому збігалася брижами (Гончар, І, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 234.