БРИНДУ́ША, і, ж. (Crocus reticulatus), діал. Шафран сітчастий. Білі плескаті зуби [овець] вигризають у корінь солодку бриндушу (Коцюб., II, 1955, 321); Троє дівчат.. принесли пучок білих бриндуш та пролісків (Коз., Сальвія, 1959, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 236.