БІЛЕ́Т, а, ч., розм.
1. Те саме, що квито́к. [Юркевич:] У мене є ще білет моєї екскурсії — я ще поїду (Коч., І, 1956, 607); Лотерейний білет.
2. Документ, який свідчить про відношення людини до тих чи інших обов’язків, про належність до певного громадянського стану, організації і т. ін. По дорозі йшов молодий москаль додому по білету (Н.-Лев., І, 1956, 71); Рибалки одягнули Вихора у військове, дали солдатського білета, що його забув якийсь вояка в шинелі (Кучер, Чорноморці, 1956, 175).
Бі́лий біле́т — свідоцтво про звільнення від військової служби; Во́вчий біле́т, заст. — документ з помітками поліції про неблагонадійність його власника. Опинився Шовкун серед великого города без шага грошей,.. без веселих товаришів.., з одною бідою — "вовчим білетом" в кишені (Мирний, II, 1954, 262); — Злочинця? Коли викриє гімназіальна рада — його виженуть, можливо, не без вовчого білета (Кач., II, 1958, 39); Жо́втий біле́т, дорев. — особовий документ повій і злодіїв. Самі незаможники й протурять і циган, і ще декого… жовтий білет пропишемо (Ле, Історія радості, 1947, 78).
3. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Був у нас усний іспит з української мови.. Підійшов я до столу, взяв з купи білет і читаю (Донч., V, 1957, 209).
4. заст. Паперовий грошовий знак. Купили вони її [кобилу] за білета [25 крб.], —хотіли ж продати.. хоч за 27 крб. (Григ., Вибр., 1959, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 180.