БІ́СЕР, у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. — Закури, браток, тут можна, — озвався П’ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (Кучер, Чорноморці, 1956, 346); * Образно. Поважні гості.. роздивлялися вкриті бісером чисел сторінки (Рибак, Час.., 1960, 34); * У порівн. Зверху посипалась дрібна роса, мов бісер (Н.-Лев., IV, 1956, 31).
◊ Мета́ти бі́сер перед сви́ньми; Ки́дати бі́сер сви́ням — говорити що-небудь людям, які не можуть зрозуміти того, що їм кажуть.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 189.