БІ́ТУМИ, ів,мн. (одн. бі́тум, у, ч.). Назва різноманітних вуглеводневих смолистих в’яжучих речовин. В природі зустрічаються бітуми в газоподібному, рідкому і твердому станах (Нафта.., 1951, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 190.