ВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, недок. 1. Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. Посилився гарматний вогонь, з оглушливим тріском валилися дерева (Кочура, Зол. грамота, 1960, 111); На задні ноги впав [кінь], поник, Повільно валячись на бік (Бажан, Роки, 1957, 236); [Коваль:] Рушнице моя, гаківнице!.. Стріляй же мітко, влучай хвацько, у самісіньке серце, щоб ворог, як сніп, валився!.. (Кроп., V, 1959, 21); Губить [матрос] помалу свідомість і чує, як скажено працює серце.. Валиться на долівку й лишається на ній (Ю. Янов., II, 1958, 34); // Падати вниз. Гать не могла спинити води, яка чимраз сильніше, з усіх боків валилася в яму (Фр., VI, 1951, 124); Він пролітає над тайгою, над широкими ріками.. Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (Довж., І, 1958, 111); Земля завирувала від вибухів. На села і міста валились гори лютого металу (Гонч., Вибр., 1959, 208); // Розвалюватися, розпадатися. Бульдозери зі скреготом врізуються в стіну. Хата зразу валиться (Довж., Зач. Десна, 1957, 558); // Повільно руйнуватися. Живу… Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю (Вовчок, І, 1955, 278); Он Загнибідина хата — і досі пустує, валиться (Мирний, III, 1954, 401).
◊ Вали́тися від ві́тру — бути дуже виснаженим, змученим, слабим. А як вийду за ворота, — Од вітру валюся (Чуб., V, 1874, 211); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (Коцюб., II, 1955, 29); Вали́тися з ніг — почувати себе дуже ослабленим від утоми, хвороби і т. ін. Я притомилась: підбиваюся, з ніг валюся (Барв., Опов.., 1902, 98); Він хворів на сухоти, весною в часи відлиги валився з ніг (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17); Вали́тися з рук (про роботу і т. ін.) — не вдаватися, не виходити внаслідок утоми, слабості, поганого настрою. — Щось і в мене робота з рук валиться, — уверне батько (Мирний, III, 1954, 221); Орися весь час плакала і тремтіла, в неї все валилося з рук, взявшись за діло, вона не доводила його до кінця (Тют., Вир, 1964, 278).
2. Те саме, що вали́ти2. Тут військо кіннеє валилось (Котл., І, 1952, 195); З темряви в шибки валився вітер і жбурляв рідкі краплини (Коп., Тв., 1955, 342).
3. Пас. до вали́ти1 4. Всі речі в майстерні валились на купу (Ільч., Серце жде, 1939, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 284.