ВАПНО́, а, с. Мінеральна речовина білого кольору, яку одержують випалюванням вапняку, крейди та інших карбонатних порід. Я мусив обминати цілі гори різнородного грузу, балок, вапна і каміння (Коцюб., II, 1955, 402); Він пильно оглянув заново вимазані вапном стіни (Кучер, Чорноморці, 1956, 144).
Га́шене вапно́ — будівельне вапно, яке готують змішуванням негашепого вапна з водою. Гашене вапно застосовується в різних галузях народного господарства (Хімія, 7, 1956, 86); Нега́шене (па́лене) вапно́ — вапно, не розведене водою; Хло́рне вапно́ — гашене вапно, насичене хлором, яке застосовують для дезинфекції, очищення води і т. ін. Хлорне вапно являє собою білий порошок з різким запахом, (Заг. хімія, 1955, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 290.