ВВА́ЛЕНИЙ (УВА́ЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ввали́ти.
2. у знач. прикм. Який ввалився; запалий. В кінці рову, під кучугурою піску на самій спеці лежала прикрита сіряком жінка, суха, аж чорна, з глибоко вваленими очима (Гончар, Таврія, 1952, 108); Стара черниця посміхнулась. Чорним проваллям зазіяв ввалений рот (Шиян, Гроза.., 1956, 476).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 302.