ВВОЛІКА́ТИ (УВОЛІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), очу́, о́чеш; мин. ч. вволі́к, вволокла́, ло́; док., перех. Волочачи кого-, що-небудь, затягувати кудись. Уволік у хату того лантуха (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 305.