ВИБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́БРЕХАТИСЯ, ешуся, ешешся, док., розм. Удаючись до брехні, вигадок, виходити з скрутного становища. Забалакається [Хівря] з парубком — забудеться за діло, тоді вибріхується як-небудь, каже: — А я й забулась! (Григ., Вибр., 1959, 102); Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Мирний, І, 1949, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 357.