ВИГО́СТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОСТРИТИ, рю, риш, док., перех. Відточуючи, робити що-небудь гострим. І, бризкаючи іскрами, коваль Вигострює мечів двосічних сталь (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 145); — А ви, мої невісточки-голубочки,.. батьків ніж вигостріть (Кв.-Осн., II, 1956, 237); Заплющивши ліве око, роздивляється [Іванко] правим — меч рівний, треба тільки на точилі вигострити (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 377.