ВИ́ДИВИТИ, влю, виш; мн. ви́дивлять; док., перех.: ◊ Ви́дивити о́чі — ослабити, зіпсувати зір, пильно виглядаючи кого-, що-небудь, слідкуючи за ким-, чим-небудь. Ой і видивила свої карі очі, Тебе, серце, виглядаючи (Нар. лірика, 1956, 244); Ноги сходив, очі видивив і горба нажив за чужими вівцями… (Ірчан, II, 1958, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 386.