ВИДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДУЖАТИ, аю, аєш, док. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби, поранення і т. ін. Тим часом Хведір видужував: у нього була пропасниця (Мирний, III, 1954, 59); [Коршун:] Слухайте, товаришу майор, а не бувало випадків, щоб люди з такою раною видужували? (Собко, П’єси, 1958, 200); — Ну от і видужав ти, Оксеню, видужав. Тепер сто літ житимеш, — втішав він себе (Цюпа, Назустріч.., 1958, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 393.