ВИ́КИНЕНИЙ, ВИ́КИНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кинути 1. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів, розпучливий брязкіт фортеп’яно, викиненого через вікно (Фр., VI, 1951, 155); Валялись галузки, уламки дощок, викинуті на берег повінню (Коцюб., І, 1955, 354).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 406.