ВИ́ПАДОК, дку, ч. 1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано). Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Хотк., II, 1966, 164); Вартовий міліціонер повідомив його [начальника міліції], що ніяких випадків уночі не трапилось (Мик., II, 1957, 44); — Його зараз же спіймали і наган при ньому знайшли. На моє щастя — не скористувався він ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. І після цього випадку часто згадую я Сазона (Тют., Вир, 1964, 169); // Наявність того чи іншого явища, факту. Є ще випадок закономірного вживання архаїзмів — це іронія, сарказм (Рильський, III, 1956, 75).
2. Обставини, стан речей, ситуація. Чернишеві хотілося підбадьорити хлопця, але він не знав, як це робиться в таких випадках (Гончар, І, 1954, 32); Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (Руд., Вітер.., 1958, 128); // Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь. Віктор увесь день шукав випадку, щоб наодинці поговорити з Шепель (Донч., V, 1957, 47).
На ви́падок чого — передбачаючи певні обставини. Це були гамазеї, де переховувався недоторканний запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Донч., III, 1956, 9).
3. Те саме, що випадко́вість 2. А що мені не розбито голову прикладом, не розпорото живіт штиком, не прострелено груди кулею так, як іншим, то се ж тільки випадок (Л. Укр., III, 1952, 678); Чи то просто випадок, чи судилось так, Тут мені зустрівся запальний юнак (Забашта, Квіт.., 1960, 82).
На (про) вся́кий ви́падок — передбачаючи якусь випадковість. — А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок (Коцюб., І, 1955, 42); Військовий пояс, польову баклагу На всякий випадок десь віднайшла (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 447.