ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́САДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. Виходити, сходити на землю, залишаючи транспорт (автомобіль, поїзд, судно і т. ін.). Бійці 44-ої дивізії висаджувались на станції Гомель з ешелонів, шикувались у колони й похідним порядком вирушали на Київ (Скл., Легенд. начдив, 1957, 80); Острів цей, куди ми висадились, зовуть городищем (Стор., І, 1957, 253); Крайнєв і його друзі одного ясного ранку висадилися з вагонів у маленькому місті за Уралом (Собко, Зор. крила, 1950, 294); // Спускатися на землю (про морський, повітряний десант). Над літаками тріпотіли червоні прапорці. То висаджувався повітряний десант (Трубл., III, 1956, 130).
2. тільки недок. Пас. до виса́джувати. Вирощена в горщечках розсада [овочів].. висаджується в поле (Овоч., 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 479.