ВИ́ХОДИТИ 1, джу, диш, док. 1. перех. Обійти в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, пройти багато місць. — Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили, — немає, нігде немає! (Мирний, І, 1954, 184); Чепізі пощастило — перейшов лінію фронту і виходив нелегкі дороги війни (Жур., Опов., 1956, 250).
2. перех., розм. Добути, дістати що-небудь або домогтися успішного вирішення якоїсь справи, багато ходячи. — Сказано: віддай руками, та не виходиш і ногами… (Кв.-Осн., II, 1956, 127).
3. неперех., розм. Проходити певний час. — І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш? — докоряла вона. — Ось до якої пори виходив! (Мирний, II, 1954, 36); — Цілий день отак виходив (Головко, I, 1957, 375).
ВИ́ХОДИТИ2 див. вихо́джувати.
ВИХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВИ́ЙТИ, йду, йдеш; мин. ч. ви́йшов, йшла, ло; док. 1. Іти звідки-небудь назовні, за межі чогось. Цілий тиждень лив дощ, як з відра. Цілий тиждень не виходив Чіпка з двору (Мирний, II, 1954, 230); Невеликий загін озброєних колгоспників виходить з села (Довж., І, 1958, 116); [Хмельницький:] Полковнику Кривоніс! Наказую тобі без мого дозволу за табір не виходити (Корн., I, 1955, 238); Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти (Шевч., II, 1953, 363); // Рухатися звідки-небудь, за межі чогось. Запалена піч розгоряється й тріщить, червоне полум’я грає на віконечку, з пічних розколинок виходять струмки диму (Вовчок, І, 1955, 290); І витоплений із руди метал з печей виходить, його вантажні поїзди розвозять на заводи (Забіла, Малим.., 1958, 48); // Вилітати з вулика, шукаючи іншого місця для життя (про бджолиний рій). [Кирило (не дочуваючи):] Пріська репетує на увесь садок.. А тут саме рій вийшов… (Мирний, V, 1955, 131).
◊ Ви́йшов дух з кого — хтось помер, сконав. Як гепнеться медвідь мій — бух! Тут з нього зараз вийшов дух (Фр., XIII, 1954, 266); Вихо́дити (ви́йти) з берегі́в — розливатися, затопляти береги під час поводі (про річку, озеро і т. ін.). Річка, зламавши кригу, вийшла з берегів і залила всю заплаву (Коз., Сальвія, 1959, 199); Вихо́дити (ви́йти) з важко́го (при́крого, скрутно́го і т. ін.) стано́вища — знаходити можливість позбавитися труднощів, ускладнень. Він [Йоч] радив.. оглянути дівчину.. Дехто потакував йому, і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища, схилилася до Йочового способу (Коцюб., І, 1955, 277); Вихо́дити (ви́йти) сухи́м з води́ — уміло уникати покарання, нарікань і т. ін., будучи винним. Кажуть, що є такі шахраї, які виходять з води сухими (Донч., VI, 1957, 34); Сержант хвалькувато розповідав товаришам про свої довоєнні ловеласівські пригоди, про те, з якими хитрощами він завжди виходив сухим з води, вдало приховуючи гріхи від своєї дружини (Гончар, III, 1959, 178); Не вихо́дити (ви́йти) з голови́ (з ду́мки, з па́м’яті і т. ін.) — не зникати з пам’яті, не забуватися; пам’ятатися. З Грицькової голови ніяк не виходила сьогоднішня рада (Мирний, III, 1954, 55); Дмитрій поволі посувався вздовж стіни, а з голови не виходила думка про Русака і його матір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 483); Довіку з пам’яті в неї не вийшла та краса чудова [отаманова] (Вовчок, I, 1955, 359); Не вихо́дити з горі́лки, заст. — бути п’яним протягом якого-небудь часу. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила (Сл. Гр.); Не вихо́дити з рук — бути в постійному вжитку. Уявлялося, як щодня, щороку рулетка чи рейсфедер не виходять з рук (Ле, Міжгір’я, 1953, 221); Не вихо́дити із сла́ви, заст. — постійно прославлятися, бути відомим протягом довгого часу. Город став розселюватися, і якого у ньому народу не завелося, а усе ганчарівські дівчата не виходять з слави (Кв.-Осн., II, 1956, 310).
2. перен. Вибувати звідки-небудь, з чогось, залишати якийсь заклад, установу, організацію і т. ін. Вона [Настя] вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Л. Укр., III, 1952, 582); Через деякий час вона [С. Тобілевич] вийшла з трупи (Мист., I, 1955, 8); // Вибувати, виписуватися (з лікарні, госпіталю і т. ін.). — А твоє ж здоров’я як? — Та поправляюсь. Просився, щоб виписали. Не пускають. Думаю, що скоро вийду звідси (Цюпа, Назустріч.., 1958, 238); // Одержувати волю, звільнятися (з тюрми, з-під арешту і т. ін.). Та не краще, а може й гірше жилось Франкові, коли він вийшов з тюрми (Коцюб., III, 1956, 33).
Вихо́дити (ви́йти) у відста́вку — те саме, що Іти́ (піти́) у відста́вку (див. відста́вка). У 1808 р. Котляревський виходить у відставку, їде до Петербурга (Іст. укр. літ., І, 1954, 152).
3. перен. Переставати брати участь у чому-небудь, у якійсь дії. Полк, за наказом, виходив з важких боїв (Кучер, Чорноморці, 1956, 39); Він майже не курив і зовні нагадував тренера з боксу чи футбола, який вже вийшов з гри і вчить інших (Рудь, Гомін.., 1959, 41); // Переставати бути в якому-небудь стані. Ще тільки, мов з теплої хвилі, виходячи зі сну, вона зразу ж, за звичкою, лякається і холоне: чи не проспала (Стельмах, Хліб.., 1959, 103); // Мати певний вигляд, набувати якого-небудь стану після чогось. Скривджений і побитий він [Грицько] вийшов з того змагання, яке сам завів (Мирний, III, 1954, 51); Хороше вийшла з зими, густо врунилась, залягла щільно повсюди яскраво-зелена пшениця (Крот., Сини.., 1948, 48).
Вихо́дити (ви́йти) з мо́ди — переставати бути модним. [Муза:] Ти мусиш буть покірний всьому, що накажу. Звелю писати оди.. [Поет (роздразнено перебиває):] Сто літ як вийшли з моди! (Л. Укр., І, 1951, 301); Вихо́дити (ви́йти) з ужи́тку — переставати вживатися, втрачати попит. Паперові гроші вже вийшли з ужитку. Їм не довіряли, ні старим, ні новим (Дмит., Наречена, 1959, 22); Вихо́дити (ви́йти) з… ві́ку — переходити якусь межу у віці. Колишні молоді будівники Дніпрогесу вже давно вийшли з комсомольського віку, але кожен з них з гордістю і хвилюванням згадує ті дні (Рад. Укр., 14.VI 1959, 4); Звичайно, Петро Петрович вже вийшов з того віку, коли він любив гребти веслами: йому тепер більше подобається їздити з моторчиком (Мокр., Сто.., 1961, 25); Вихо́дити (ви́йти) з діте́й, заст. — виростати з дитячого віку. Діла небагато в Насті: ще тоді вона тільки з дітей виходила (Вовчок, І, 1955, 261); Вихо́дити (ви́йти) з рівнова́ги (з се́бе) — переставати володіти собою, сильно дратуватися. — Кидати роботу треба! — виходили вони з рівноваги (Ле, Міжгір’я, 1953, 189); Я розумію Галю, що вона було завжди металась і виходила з себе в такі часи (Л. Укр., V, 1956, 230); Вихо́дити (ви́йти) з ро́лі — переставати додержуватися певної лінії поведінки. — Чому ти так думаєш? — зацікавився Прудивус та й зовсім вийшов з ролі, забувши про всі німецькі штуки, які йому варто було б викидати в такім скрутнім становищі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 478).
4. Ідучи, підніматися на яке-небудь підвищення, на щось високе. І на гору високую Виходжу, дивлюся, І згадую Україну, І згадать боюся (ІІІевч., II, 1953, 46); Абібула вийшов на гору і сів спочити (Коцюб., II, 1955, 122); Вийшовши на вал городища, Ант довго дивився й прислухався (Скл., Святослав, 1959, 7).
5. Ідучи, з’являтися, опинятися де-небудь в певному місці. — Не можна мені до тебе на вулицю виходить, — казала Нимидора Миколі в неділю ввечері (Н.-Лев., II, 1956, 179); Виходжу на засніжене подвір’я — І раптом стану юний і радий (Рильський, І, 1956, 68); Марта хутенько вийшла на стежку: побачивши мене, зчервоніла і зупинилася (Вовчок, VI, 1956, 241); // Переміщатися, виступати із-за чого-небудь на відкрите місце. Перехрестившись, Семен вийшов з-за стола, постояв трохи (Л. Укр., III, 1952, 669); // З’являтися, прибувати для участі у чому-небудь. Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (Котл., І, 1952, 290); Як загув перший гудок, він [Остап] і не подумав виходити до сніданку (Кучер, Чорноморці, 1956, 71); // Рухаючись знизу догори, з’являтися на поверхні. З затоплених шахт вийшло на гора перше вугілля (Шовк., Інженери, 1956, 160); Ще одна, ще дві хвилини, на поверхню вийшла кліть (Рудь, Дон. зорі, 1958, 106); * У порівн. Правда — як олива наверх вийде (Номис, 1864, № 6795); // З’являтися із землі; сходити (про рослини). Весна іде. Сніги чорніють; З-під них пожовклі та бліді Виходять руна (Стар., Поет. тв., 1958, 29); Давно вже зелень вийшла із землі (Сос., Близька далина, 1960, 33); // тільки недок. Мати вихід на поверхню; бути видним. В селі Усатові, де виходять славнозвісні одеські катакомби, збереглися археологічні пам’ятки (Кучер, Чорноморці, 1956, 97); В дуже зруйнованих горах породи, що колись залягали глибоко, опиняються близько від поверхні, а іноді цілком виходять на поверхню (Фіз. геогр., 5, 1956, 119).
Вихо́дити (ви́йти) в мо́ре, мор. — відпливати від берегів у відкрите море, відбувати в рейс (про судно);
Вихо́дити (ви́йти) на самості́йний шлях — починати жити, працювати самостійно. Анатолій скоро вийде на самостійний шлях (Руд., Остання шабля, 1959, 21).
6. перен. Домагаючись чого-небудь, посідати певне місце серед когось, чогось. [Василина:] Усім колгоспам треба вийти на лінію передових (Корн., II, 1955, 194).
7. тільки недок., з чого. Мати що-небудь вихідним пунктом, базуватися на чомусь. Комуністична партія і Радянський уряд у своїй зовнішній політиці завжди виходили і виходять з ленінського принципу мирного співіснування соціалістичної держави і капіталістичних країн (Біогр. Леніна, 1955, 260); — Начальником цього будівництва призначено інженера Саїда Алі Мухтарова. З цього й мусило виходити в обговореннях та рішеннях бюро обкому з активом (Ле, Міжгір’я, 1953, 49).
8. Вступати в силу, в дію, будучи виданим (про закон, указ і т. ін.). [Кармелюк:] Скажи мені щиро, як би своєму серцеві: вийде воля людям? (Вас., III, 1960, 445); То стріляють, арештовують народ, а то — на тобі, в Думу вибирати кличуть. Ніби права такі вийшли. Нічого не можна зрозуміти. Не інакше — якийсь обман (Головко, II, 1957, 382); — Я сидів усього сім місяців, бо амністія саме вийшла (Збан., Єдина, 1959, 136); // Видаватися, публікуватися, бути надрукованим. В Нашому [назва міста] виходила жіноча газета (Вільде, Сестри.., 1958, 530); Переписування мені тяжче йде, ніж складання віршів, а тим часом треба вже помалу братись до переписування для того видання віршів моїх, що має таки вийти (Л. Укр., V, 1956, 341); За останні роки вийшли однотомними книгами твори видатніших поетів України (Мал., Думки.., 1959, 32).
Вихо́дити (ви́йти) з дру́ку (дру́ком) (в світ) — бути надрукованим, виданим. На багатьох мовах народів Радянського Союзу виходили і виходять з друку твори Панаса Мирного (Корн., Разом із життям, 1950, 82); В 1955 р. вийшла друком колективна праця українських фольклористів — "Українська народна поетична творчість" (Вітч., 5, 1956, 164); Вихо́дити (ви́йти) з-під пера́ кого — бути написаним, створеним ким-небудь. З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (Коцюб., III, 1956, 35).
9. тільки недок. Бути оберненим у напрямку до чого-небудь, в який-небудь бік. Балкон мій виходить в квітник (Коцюб., III, 1956, 404); З вікон, що виходять на Кожум’яки, видко Щекавицю (Ю. Янов., II, 1954, 195); Просуватись [батальйону] далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (Гончар, III, 1959, 247).
10. з кого-чого. Походити з певного середовища, соціальної групи або з якого-небудь місця, з якої-небудь місцевості. Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Мирний, III, 1954, 259); [Деїфоб:] Атрідова дочка була величніш, недарма еллінки проти троянок так величаються, бо вийшла з них славутня Іфігенія (Л. Укр., II, 1951, 281); Мабуть, не знайти на нашій Україні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів, агрономів, інженерів, радянських офіцерів (Вишня, II, 1956, 9).
11. Витрачатися, вичерпуватися (про гроші, кошти, які-небудь запаси). Окрім театру, ми вже ні на що лишнє грошей не тратим, а все-таки їх виходить дуже багато (Л. Укр., V, 1956, 134); Баба Федора бідкалась: — Ой лишенько ж моє, виходить борошенце (Донч., III, 1956, 95); Мотор затих, і бот спинився. — Кришка, — сказав моторист. — Бензин увесь вийшов (Дмит., Наречена, 1959, 19).
12. розм. Минати, закінчуватися (про певний час). Недавно ж ростила малого, Сорочку пошила йому, Сама виряджала в дорогу, Виходить два роки тому (Мал., І, 1956, 72); Але, коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (Фр., IV, 1950, 139); // кому. Сповнюватися (про роки як досягнення певного віку). Йому ще й года не вийшли жениться, а мені — вісімнадцятий пішов (Барв., Опов.., 1902, 59); Оленка віднині власний хліб їстиме, зароблятиме на себе, — хіба їй літа не вийшли? Вже сьомий рік минув (Горд., Заробітчани, 1949, 7).
13. Утворюватися, удаватися яким-небудь внаслідок певної дії. Квітки виходили здорові та лапаті, неначе вона вишивала їх на мішку або на рядні (Н.-Лев., II, 1956, 295); [Поет (Перестроївши струну сі на сі-бемоль, бере кілька акордів):] Тепер виходить щось зовсім сумне (Сам., І, 1958, 243); Зюзін нишком малював карикатуру.. Северинов у нього виходив схожим, але неприродно присадкуватим (Збан., Курил. о-ви, 1963, 169); Майже всі знімки вийшли добре (Перв., Дикий мед, 1963, 309); // тільки док. Стати ким-небудь або подібним до когось, набути певних рис, якостей і т. ін. З Ваті вийшла дуже добра й розумна господиня, якою була й її мати (Н.-Лев., IV, 1956, 187); — Бігме, ви чудовий фантаст. Із вас вийшов би непоганий Шерлок Холмс (Досв., Вибр., 1959, 121); // Траплятися. Розкажи ж, як се воно так вийшло? (Мирний, III, 1954, 65); [Лисенко:] Бачу по обличчях — щось у вас із Геннадієм вийшло. [Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого, політичного (Сміл., Черв. троянда, 1955, 86); // Ставати розв’язаним, завершеним і т. ін. Недаремно Марусяк морщив брови, думаючи, тер собі чоло — з того нічого не виходило. В голову лізли самі дурниці (Хотк., II, 1966, 226); — А слухайте пак — чи вийшла у вас задача? — спитала Галя (Вас., І, 1959, 160).
Вихо́дити (ви́йти) на до́бре (на добро́) — закінчуватися добре. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло (Номис, 1864, № 2876); Вихо́дити (ви́йти) на моє́ — робитися по-моєму, здійснюватися за моїми сподіваннями, бажанням. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Вовчок, І, 1955, 220); — То будемо моноплан будувати? — Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! — радів Андрій (Вас., II, 1959, 227); Вихо́дити (ви́йти) на одно́ — в результаті бути, залишатися таким самим, незалежно від способу дії, підходу до питання і т. ін. Чи їде, чи ходить, — на одно виходить (Укр.. присл.., 1955, 196); Всюди виходило на одно: ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього [Гната], і що дідько рудий, а не він розживеться з такою сімейкою (Стельмах, Хліб.., 1959, 74); [Не] ви́йти чим — [не] мати що-небудь (чого-небудь) в належній, достатній мірі, кількості. Тепер Килина давно вже на порі стала, давно дівує. І ростом вийшла, — висока та брава, і красою взяла (Мирний, IV, 1955, 249); — Розкажи, Наталко, як ти тікала до козаків, — звернулася Малашка до подруги. — О, вона в нас справжній запорожець, тільки літами трохи не вийшла. Скільки тобі, шістнадцять уже є? (Добр., Очак. розмир, 1965, 97); Не вихо́дить (не ви́йшло), безос. — не можна, не вдається через несприятливі, невідповідні умови. В Намангані сидіти далі не виходило — і досадно самому та й матеріально дошкуляло (Ле, Міжгір’я, 1953, 332).
14. в кого, на кого. Ставати ким-небудь внаслідок досягнення певного віку. Сім років Оленка в наймах у Паськів вибула.. Не помітила, як і в дівчата вийшла (Горд., II, 1959, 32); // Ставати ким-небудь, здобуваючи певну професію, одержуючи нагороду і т. ін. — Як же ви вийшли на дяки? — А самі ж кажете, що на віку усього трапляється, — трапилося й мені (Вовчок, VI, 1956, 219); [Книш:] Слава! Слава! Хай живе дід Сава! Ого, я ще на поета вийду… (Мик., І, 1957, 95); Це був один з обдарованих фахівців уже нової генерації, який вийшов в інженери безпосередньо з цеху (Баш, Надія, 1960, 103); — Здрастуйте, — відповів Петро Петрович, який вставляв у рамки смужки штучної вощини, — так воно й мусить бути, раз вийшли в герої. І в чім, власне кажучи, справа? (Ю. Янов., II, 1954, 114).
◊ Ви́йти в лю́ди — докладаючи зусиль, забезпечити собі помітне становище в суспільстві, вищий рівень життя. Що буде, те й буде. Будем знов чумакувати, Поки вийдем в люде (Шевч., II, 1953, 52); Побував він [Джаннотто] потім у багатьох країнах, та ніде йому не щастило в люди вийти (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 122).
15. за кого (також із сл. заміж). Одружуватися, ставати чиєю-небудь дружиною, жінкою. Скоро після цього у Франка вмирає батько, а мати виходить за другого (Коцюб., III, 1956, 28); Він радив їй не марнувати своєї молодості та виходити заміж (Руд., Остання шабля, 1959, 172); Отака я дівчина, Така я! Сватай мене, серденько, Вийду я (Шевч., II, 1953, 144); Нехай не дума (знов похилилась) погано про неї: що й заміж вийшла без любові за Тихона (Головко, II, 1957, 108).
16. розм. Те саме, що ко́штувати. Ця керсетка мені чотири з половиною вийшла (Сл. Гр.); [Бруклі:] Се ще дорожче вийде… але що ж, я б, може, відробила при нагоді… (Л. Укр., III, 1952, 90).
17. вихо́дить, у знач. вставн. сл. Уживається в знач. слів значить, отже, таким чином. Прощатись, виходить, не легко Закоханим і молодим! (Мал., I, 1956, 267); Павлусь, виходить, уже встиг широко оголосити про майбутню експедицію (Донч., II, 1956, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 530.